Сумки для пакунків відрізняються від звичайних пластикових тканих мішків. Оскільки їх потужність набагато більша, ніж у звичайної упаковки, шиття їх різних деталей також дуже важливий. На відміну від звичайних поліетиленових пакетів, які можна просто спертим, їм потрібно пройти кілька процесів і поєднуватися з іншими частинами.
Це найважливіша мета основних мішків. У пластиковому сплетеному стандартному GB/T8946 та національному стандартному стандарті GB/T8947 для композитної пластмаси чітко визначені навантаження на розтяг у краю шва та шва. Основними факторами, що впливають на силу шиття, є різноманітність та тип швів, розмір датчика голки, стібки, розмір подолу або складені шви до краю сумки, методи гарячого різання та холодного різання тощо.
Взагалі, компанії з виробництва маси, що виробляють мішки, повинні сформулювати внутрішні цілі контролю для цих факторів, що впливають. Що стосується масових мішків, то національний стандарт передбачає, що міцність на розрив основного суглоба повинна досягти більш ніж 67% основної міцності, а міцність на розрив нижнього суглоба повинна досягати понад 42% основної міцності. Для верхньої ущільнення цементного пакетика, рекомендується розглядати його як силову обробку дна шва. Сила дна паперового пакета зазвичай не до цілі, тому рекомендується змінити його на нижню сумку пасти. Для сумки з холодною з ламінованою плівкою рекомендується використовувати обробку керлінгу, оскільки шов на холодному краю може бути вирваний з основи разом з качком. Для тканого мішка без міцності верхній край зафіксується протягом одного тижня, довжина стібка може бути щільною, а нитка може бути тонкою.